Враження від екскурсії в колонію

         

Історія Миколаївської виправної колонії №50, розташованої у с. Заклад, Миколаївського району Львівської області, бере початок з часів Другої світової війни. В одному з корпусів «Доброчинного інституту для сиріт і убогих» влаштували свій сиротинець. Згодом його було перетворено в тюрму НКВС. Із 1967 по 1984 рік функціонувала як лікувально – трудовий профілакторій. А саме з 1984 року було перекваліфіковано у виправно – трудову колонію. Наказом ДДУПВП від 18.01.2000р. №16 установа перейменована у Миколаївську виправну колонію № 50. У різні роки установу очолювали: І.М Левицький, В.П Демачкович, Ю.В Пристай, Б.І Лисій, І.Д Соснило.

Дана колонія є мінімального рівня безпеки, із загальними умовами тримання (чоловіків, засуджених до позбавлення волі на певний строк з пом’якшуючими обставинами). Вона розрахована на утримання 500 осіб. На даний момент в умовах позбавлення волі виправної колонії №50 перебуває 230 осіб.

На основі виправного закладу діє Державний професійно – технічний навчальний заклад «Миколаївський навчальний центр №50» з підготовки кваліфікованих робітників з таких спеціальностей, як зварник, столяр, слюсар, електрик. Також адміністрацією колонії сформовано професійний, ліберальний підхід до організації трудового процесу. Створене підприємство, яке спеціалізується на виготовленні металевих виробів, де засудженні можуть здійснювати трудову діяльність, отримувати заробітну плату, в процесі відбування покарання розпоряджатися нею на свій розсуд, без отримання її в твердій грошові одиниці, а у вигляді спец карток.

У виправній колонії працює декілька разів на тиждень продуктовий та промисловий магазин, де засудженні можуть придбати собі все необхідне за отримані кошти.

Для проведення дозвілля та підвищення свого інтелектуального рівня в колонії створено бібліотеку, де засуджені можуть брати необхідні книги на абонемент.

У 1999 році на території Миколаївської виправної колонії №50 відкрито каплицю. В її створені та оформлені брали участь особи, що відбувають у ній покарання. Релігійною роботою для виправлення засуджених займається капелан від УГКЦ.

На етапі, коли засудженим виповнюється 18 років та їх переводять в виправну колонію №50, цих осіб поміщають в дільницю карантину, діагностики та розподілу, де протягом 10 днів утримуються новоприбулі засуджені і піддаються повному обстеженню та первинному психолого – педагогічному вивченню. Медчастина в свою чергу здійснює організацію кваліфікованої медичної допомоги засудженим, а також контроль за дотриманням санітарно – епідеміологічного режиму в установі.

Проведення соціально – виховної та психологічної роботи в колонії забезпечують начальники відділень, психологи, інспектори тощо. Соціально – виховна робота спрямована на формування і закріплення в засуджених дотримання закону та інших правил поведінки прийнятих у суспільстві.

Для роботи з засудженими, їх виправлення, підвищення соціально – культурного рівня також залучаються громадські, релігійні та благодійні фонди, організації.

Особи, які потрапили в місця позбавлення волі, в більшості потребують психологічної допомоги. Першочергове завдання психолога полягає в становленні псих діагнозу (нахилів засуджених, схильності до тої чи іншої моделі поведінки і т.д), в якому визначається стан засудженого, можливі його зміни та кінцевий результат.

За порушення режиму утримання, засудженого може бути поміщено в штрафний ізолятор на строк визначений законом з подальшим внесенням до особистої справи. В ізоляторі забороняються побачення, посилки, придбання будь – яких продуктів, куріння тощо.

Дільницю соціальної – реабілітації, що функціонує при колонії створено для осіб, які довели, що стають на шлях виправлення для подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі згідно ст. 101 КВК України та з метою зміни виховного впливу на засуджених, їх поступового переходу від ізоляції до умов життя в суспільстві.

Режим контролю і нагляду в соцреабілітації є послабленим. Засудженні можуть під наглядом чергових виходити за її межі, на відміну від виправної колонії тут можливі довготривалі побачення з рідними 1 раз на місяць, 1 раз в 3 дні проводити короткострокові побачення. Контроль за поведінкою засуджених здійснюється інспекторами відділу нагляду і безпеки, начальником відділення та іншими співробітниками установи. На даний момент в відділені соціальної – реабілітації Миколаївської виправної колонії № 50 знаходиться 15 осіб.

Незважаючи на умови створені для засуджених, після відвідування колонії в нас залишилися двоякі враження враження. Контингент осіб, що відбувають покарання – це переважно молоді люди, які в більшості не досягли 22 років. Злочини вони вчинили неповнолітніми, не усвідомлюючи всієї складності та тяжкості наслідків, що їх очікують. На мою думку, ці особи й на даний час не до кінця розуміють, де і за що вони відбувають покарання. Можливо, спонукали їх до цього несприятливі умови, в яких вони проживали, адже багато засуджених є з неблагополучних, неповних сімей чи просто не отримали тієї батьківської любові, нагляду, розуміння, на які заслуговують, в результаті чого виникло відчуття неповноцінності чи навпаки вседозволеності і бажання довести близьким, друзям чи соціуму своє «я». Можливо й обставини склались таким чином, що молоді люди не бачили іншого виходу як вчинити злочин для захисту себе, своїх рідних чи відчуття неминучості іншого розвитку подій.

Але не зважаючи ні на що, я прийшла до висновку, що жодні обставини, умови, явища, якими пояснюють засуджені свої вчинки, мотиви вчинення ними злочину не вартують тих наслідків, що наступають в кінцевому результаті.

Ця екскурсія в рамках навчальної практики принесла студентам багато користі для майбутньої діяльності в сфері юриспруденції, підвищила рівень правової культури та всебічного розвитку.